Найкращим твором староукраїнського письменства й гордощами всієї української літератури є «Слово о полку Ігоревім». Знайшов цей знаменитий твір у кінці XVIII століття граф Мусін-Пушкін у Спасо-Ярославському монастирі і у 1800 році видав друком. Одночасно знято також копію рукопису і передано його цариці Катерині II. На жаль, сам рукопис, що його знайшов Мусін-Пушкін, не зберігся до наших часів.

     В історико-краєзнавчому музеї зібрані різні видання та переклади  «Слова», з якими студенти змогли познайомитися переглядаючи книжкову виставку.  Адже переклади і переспіви «Слова» існують багатьма мовами світу, а найбільше українською і російською.

      Та краще зазирнути в глибину віків допомогла експозиція музею: «То було в ті раті і в ті полки» . Прекрасна діорама «Похід князя Ігоря на половців» художника Миколи Дешка  неначе перенесла відвідувачів до стін древнього Путивля, де ввесь люд вибіг проводжати Ігорове військо. Разом з Ігорем вирушили: його брат, курський та трубчевський князь Всеволод, син Ігоря, путивльський князь Володимир і небіж Ігоря - рильський князь Святослав. А вродлива його дружина Ефросінія Ярославна зосталась чекати свого коханого…

     Одним із найліричніших місць у «Слові» є «Плач Ярославни».

     Завідувач бібліотеки Юлія Смирнова продемонструвала студентам декілька його перекладів. А саме: Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Бориса Грінченка,  Михайла Вербицького, Івана Земнухова.

     «Слово о полку Ігоревім» знайшло своє відображення на театральній, оперній сцені, у творах художників, скульпторів. Підтвердженням цього -  прекрасна художньо-мистецька колекція музею.